Каталог статей

Перелік понять:

Інформація, збереження інформації, носії інформації, кодова таблиця комп’ютера, двійкові коди, позиційні та непозиційні системи числення, основа та базис системи числення, двійкова арифметика.

План.

1.             Збереження інформації та її носії.

2.             Кодова таблиця комп’ютера.

3.             Системи числення. Приклади систем числення.

4.             Основа та базис системи числення.

5.             Двійкова арифметика.

6.             Перевод чисел із однієї системи числення в іншу.

Збереження інформації — це забезпечення належного стану інформації та її носіїв.

Поняття носія інформації виникло не саме по собі, а при необхідності людством зберігати та передавати інформацію на відстані та через різні проміжки часу.

Носієм інформації може бути будь-який матеріальний об'єкт. І навпаки – будь-який матеріальний об'єкт завжди несе на собі деяку інформацію (яка, однак, далеко не завжди має для нас значення).

Щоб відрізняти інформацію від її носія, треба твердо пам'ятати, що інформація – це нематеріальна субстанція. Усе, що є матеріальним об'єктом, інформацією бути не може, але тільки лише її носієм.

Інформація не може існувати сама по собі, у відриві від матеріального носія. Матерія ж не може не нести інформації, оскільки завжди знаходиться в тому чи іншому визначеному стані.

Традиційно використовуваним носієм інформації є папір з нанесеними на нього тим чи іншим способом зображеннями.

Оскільки в наш час основним засобом обробки інформації є комп'ютер, то і для збереження інформації використовуються в основному носії, що читаються за допомогою комп’ютера (жорсткі, гнучкі, оптичні диски, стримерні стрічки, флеш-пам’ять і т.п.).

Розвиток цифрових технологій дало можливість підвищити зручність і оперативність використання інформації збереженої на документах шляхом перекладу її в цифрову форму для подальшого використання в обчислювальних системах і мережах, що забезпечує можливість вилученого доступу, подальшу обробку й істотно розширює коло користувачів.

Інформацію, яку обробляє комп’ютер, подається єдиним способом, зрозумілим для комп”ютера. Для обробки комп’ютером будь-яка інформація подається у вигляді чисел, записаних за допомогою цифр.

Цифри подаються електричними сигналами, з якими працює комп’ютер. Для зручності розрізнення в комп’ютері використовуються сигнали двох рівнів. Один з них відповідає цифрі 1, другий — 0. Цифри 0 і 1 називаються двійковими. Вони є символами, з яких складається мова, що її розуміє і використовує комп”ютер.

Тобто 1 і 0 є алфавітом мови комп”ютера. Простота двійкового алфавіту забезпечила його широке застосування в обчислювальній техніці. За допомогою мови двійкових чисел можуть бути закодовані символи будь-якого алфавіту.

Код — система умовних знаків (символів, літер) для передавання, зберігання і опрацювання інформації.

Двійкові коди — спосіб подання інформації за допомогою двох символів — 0 і 1. Якщо 0 і 1 це є біт, то двійковий код представлений байтом.

1 символ = 1 байт = 8 бітів

Можна скласти різні комбінації бітів у байті. Загальна кількість різноманітних комбінацій двійкових значень у байтові дорівнює 256 = 2⁸. За допомогою такої кількості кодів можна закодувати і алфавіт (латинський, український), і цифри, і знаки математичних операцій, і розділові знаки, і т.п. Всі ці коди зібрані в одну стандартну для комп”ютера таблицю, яка називається ASCII.

ASCII — (від англ. American standard code for infomation interchange — американський стандартний код для обміну інформацією) — широко розповсюджена схема кодування знаків, представлена у вигляді таблиці.

Наприклад, деякі символи:

А — 11100001                            М — 11101101            О — 11101111

В — 11110111                             Е — 11100101             П — 11110000

Р — 11111110                              Б — 11100010             К — 11101011

С — 11110011                             0 — 00110000              5 — 00110101

І —  01001001                              Т — 11110100             -  — 00101101

Закодувати групу, в якій ви навчаєтесь.

Розкодувати такі групи символів:

111001011110111111101101,  111000100100100111110100  (ЕОМ, БІТ).

Таким чином, будь-яка інформація в комп’ютері передається за допомогою двійкових цифр, тобто слід навчитися подавати будь-яке число у вигляді комбінації нулів та одиниць, а саме вміти записувати числа в двійковій системі числення.

Система числення — це система запису чисел за допомогою певного набору цифр.

Існують дві групи систем числення: позиційні системи числення і непозиційні системи числення.

До непозиційних систем числення відноситься римська система числення, в якій числа записуються за допомогою наступних знаків: I (1), V (5), X (10), L (50), C (100), M (1000). Наприклад, 1946 рік (що знаменує цей рік ?) — MCMIVVI.

До позиційних систем числення відносяться десяткова та двійкова системи числення. В таких системах числення кожна цифра несе подвійну інформацію: по-перше, особисте значення (1, 6, ... 8), а по-друге, місце (позицію), яке займає у запису числа (т.б. розряд).

Сукупність різних цифр, якими користуються в позиційних системах числення для запису чисел, називається базисом системи числення.

 Основою системи числення називається кількість цифр у базису.

Десяткова система числення: базис — 0, 1, 2, ... , 9;   основа — 10.

Двійкова система числення: базис — 0, 1;  основа — 2.

В позиційних системах числення діють однакові правила утворення наступного числа, правила виконання арифметичних дій.

Розглянемо таблицю утворення наступного числа в десятковій та двійковій системах числення: