Главная —› Страничка студента —› Учебно-методические материалы —› Темы для самостоятельного изучения —›
Тема: Зовнішня пам’ять персонального комп’ютера.
- розглянути призначення і можливості накопичувачів на гнучких і жорстких магнітних дисках;
- Охарактеризувати оптичні диски і стримерні стрічки;
- Розглянути магнітооптичні диски, змінні диски, універсальні цифрові диски DVD, флеш-пам’ять;
- Дати порівняльну характеристику пристроїв зовнішньої пам'яті
- Формувати навички аналізу інформації, вміння визначати пристрій зовнішньої пам’яті комп’ютера.
Студенти повинні знати:
• призначення і можливості пристроїв зовнішньої пам’яті
комп’ютера;
• структуру і принцип форматування жорсткого магнітного диску;
• характеристики пристроїв зовнішньої пам’яті ПК.
Перелік понять:
Дисковод, гнучкий диск, жорсткий диск, оптичний диск, магнітооптичний диск, універсальний цифровий диск DVD, стримерні стрічки, flash-пам’ять, форматування диску, сектор, доріжка, кластер, таблиця розміщення файлів.
План
1. Класифікація пристроїв зовнішньої пам’яті.
2. Накопичувачі на гнучких магнітних дисках.
3. Накопичувачі на жорстких магнітних дисках.
4. Оптичні(лазерні) диски.
5. Стримерні стрічки.
6. Магнітооптичні диски.
7. Змінні диски.
8. Універсальні цифрові диски DVD.
9. Flash-пам’ять
Зовнішня пам’ять (зовнішні запам’ятовувальні пристрої) використовується для довгострокового зберігання інформації, вона дає змогу переносити документи і програми з одного комп’ютера на інший, зберігати великі масиви інформації на ПК. Обсяги даних, збережені в таких пристроях, в 100 чи 1000 разів перевищують ємність оперативної пам’яті комп’ютера.
Зовнішні запам’ятовувальні пристрої можна класифікувати за такими ознаками:
- способом зберігання і доступу до даних (магнітоелектричні чи магнітні, магнітооптичні, оптичні, електричні);
- видом носія даних (дискета, жорсткий диск, магнітна стрічка, магнітооптичний диск, компакт-диск, DVD-диск і Flash – пам’ять);
- режимом доступу до пам’яті (пам’ять з довільним доступом дискета, усі види дисків і Flash – пам’ять, пам’ять з послідовним доступом – магнітна стрічка);
- типом носіїв даних – знімними носіями (дискета, компакт-диск, DVD-диск, магнітна стрічка), незнімними носіями (жорсткий диск);
- можливістю перезаписування даних на перезаписувані носії (дискета, жорсткий диск і магнітооптичний диск, диски CD-RW, DVD-RW, магнітна стрічка, Flash – пам’ять), носії з однократним записом «тільки для зчитування» (диски CD-ROM, CD-R, DVD-ROM, DVD-R);
- типом пристрою зберігання даних: внутрішні (вбудовуються в системний блок) і зовнішні (підключаються до системного блоку через один з портів).
Пристрої зовнішньої пам’яті поділяють на такі основні групи:
- дисководи гнучких магнітних дисків (FDD – Floppy Disk Drives);
- дисководи жорстких дисків (HDD – Hard Disk Drives);
- пристрої зчитування – записування на магнітну стрічку;
- магнітооптичні дисководи;
- оптичні дисководи;
- пристрої зовнішньої Flash – пам’яті.
Дисководи гнучких магнітних дисків – FDD використовують дискети розміром 3,5 дюйма. Гнучкий магнітний диск ємністю 1,44 Мбайт поміщено у жорсткий пластмасовий корпус. Дисководи для дискет надвисокої щільності ємністю 2,88 Мбайт не одержали поширення.
Дисководи жорстких дисків – HDD називають також вінчестерами, які забезпечують дуже швидкий доступ до даних і високі швидкості зчитування та записування їх. Накопичувач на жорсткому диску належить до найбільш досконалих, високонадійних і складних пристроїв сучасного ПК. Він містить як електронні, так і механічні компоненти. Вінчестер являє собою міцний металевий корпус, який цілком герметичний. У середині корпусу містяться всі механізми і деякі електронні вузли. Жорсткі диски мають такі характеристики:
- ємність – кількість інформації, що може вміститися на диску (перший жорсткий диск 1956 р. мав ємність 5 Мбайт. Сучасним вважають диск з ємністю не менше ніж 120 Гбайт, 1… 250 Гбайт);
- швидкодію – час доступу до інформації, швидкість зчитування та записування інформації;
- інтерфейс – тип контролера, до якого має підключатися жорсткий диск.
Жорсткий диск складається з 1-5 круглих металевих пластин з двостороннім магнітним покриттям. Пластини закріплені на загальній осі і постійно обертаються з високою швидкістю, доки комп'ютер включений. Над дисками на відстані знаходяться головки зчитування-запису, що підтримуються потоками повітря від дисків, які обертаються. Цим забезпечується велика ємність і висока швидкодія. Для захисту від механічних пошкоджень і пилу диск вміщено в герметичний металевий корпус, що встановлюється всередині системного блока ПК. Існують і змінні жорсткі диски.
При форматуванні диска на ньому формуються концентричні кола – доріжки, які розбиваються на сектори. Обмін інформацією між оперативною пам’яттю та диском відбувається секторами. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних.
Кожний системний диск містить власну систему для збереження файлів, яка називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, скорочено FAT).
На логічному рівні вся сукупність секторів розглядається як неперервна однорідна послідовність із номерами секторів. Один або кілька секторів із суміжними номерами утворюють логічну одиницю розподілу зовнішньої пам’яті (кластер). Розмір усіх кластерів на одному диску однаковий і залежить від ємності диска (чим більша ємність диска, тим більший розмір кластера, про що свідчать наведені нижче дані).
Пристрої зчитування – записування на магнітну стрічку не набули поширення. Проте ці пристрої використовують для забезпечення цілісності даних у разі можливих порушень апаратного чи програмного забезпечення, для оперативного архівування чи відновлення даних. Вони є обов’язковим компонентом потужних комп’ютерів, у яких зберігаються великі обсяги спільно використовуваних даних, що в разі їх псування чи руйнування потребують великих витрат на відновлення.
[ 1 ] [ 2 ]